Андраш, 36 - 25 мая 2007 20:11

Написав коли в мене була глибока дипресія на день закоханих 2 роки тому



В день святогго Валентина
Чекаєм ми своє кохання
Така людська душа,
Така природа наша:
Чекати ще і ще,
Надіятись на краще...

Без любові жити марно!!!
Та й нащо нам таке життя??!
Кохати щиро - важко,
Але прекрасне відчуття
Душевного неспокою,
Прекрасного пориву,
Простого щастя у душі!
Тепла любовного на серці,
Коли тебе хтось любить і чекає,
І ти без когось помираєш!
Без когось жити ти не можеш!
У всьому завжди допоможеш,
І зустріч з нетерпінням ти чекаєш,
І що робить самому ти не знаєш...
Знай - то краще почуття -
Любов прийшла до тебе в душу
Й неспокою те відчуття:
Оббіг би, мабуть, усю сушу,
Душевна радість і тепло
Наповнять все твоє єство
Нічого кращого нема
На світі білому оцьому!
Тож бережи його, тримай,
Не віддавай нікому!!!

Бо загубивши його раз,
Ти можеш втратить віру в себе!
Й нічого гіршого нема,
Ніж жити в самоті від себе,
Замкнувшися від світу цього,
Та повністю відкинувши його!..

В своїй фортеці неприступній
Тримати серце лиш пустим
У світ свій темний, неприступний
боятись впустить нове кохання
А потім вік весь свій наступний
Провести в горі й побиванях!!!

Не пробачиш ти собі цього!
Відкрий же серце назавжди,
Й небійся ти нічого!




PS:
На звання поета ніколи не претендував і не буду, а пишу те що переживаю в душі!!!

• 
• 
•