Марина, 49 - 9 января 2008 12:13

СЕРЦЕ

Я вся - суцільне серце. Тілом - світ.
А серцеві ж потрібно битись, жінко.
Я б'юсь, аж теплий лікоть у крові
і синяки скипають на колінках.

Так недоладно, друже, й недоречно
влаштовані у нас діла сердечні.

Один (дарма що лірик, що поет) -
суцільне жорно або там - кастет.
Ним хоч шляхи мости, ножі гостри.
А інше ж - Боже! - навіть без кори.

Без шкаралупки, і живе, тремтяче,
безпомічне, мов виливок курячий,

таке палке, дитяченьке, м'яке,
що страшно доторкнутись чи поцьомать.
Ти розумієш, що воно таке, -
коли отим-от серцем

та по цьому.

О скільки ситуацій, варіацій,
серцебиттів, задух і операцій!
Цей тир барвистий (для яких комерцій?).
Так гарно в нім, що в мить, коли курок
лиш зведено - я (ціль! Суцільне серце! )
знов істерично вірую в добро.

І не питаю істини. Я знаю.
Вона кива мені крізь цей туман -
та, що усі серця своїм єднає
і всі шляхи в своїй руці трима.

Жиленко Ірина

• 
• 
•