Selena, 46 - 21 марта 2008 11:35

ВРАЖЕННЯ МИНУЛОЇ НОЧІ.
На годиннику 12-10. Сон не приходить. Світло - початок повнолуння. Повітря прозоре та холодне. Сідаю на підвіконня та звішую ноги назовні... Хочеться злетіти...високо-високо...до цих нахабних хмар, що намагаються сховати місяць, але роблять ще загадковішим, пом'якшуючи його срібне величне сяйво.

Чому люди не літають? -Тому, що якби вони змогли пізнати небо, відчути цю волю, то забули би про все на світі і більше ніколи не захотіли повернутися на землю, не бачили її бруду, не чули нікого, а тільки почували небесний безкрай, відчували лише вітер, який би пестив обличчя та тріпав волосся.

Темні будинки. Тільки кілька вікон виділяються на загальному тлі боязким жовтим світлом - комусь теж не спиться. Бачу жінку, яка висунулася з вікна. Напевно теж любується ніччю. Вона сьогодня просто заворожує...Але тут зауважую недопалок, що полетів донизу і жінка зникла. Тьху ти..! Люди-люди....! Як можна не помічати таку красу..?

Тиша і пристрастне небо навіюють дивні думки. Дивні, і як завжди вірні...

В такі ночі народжуються мрії...
Ось так би хотілось жити...з місецем на плечах та думками в небі :)

• 
• 
•